Стронґовський писав, подивися в нього докладніше.
Я ось щойно, начебто, написав список газет, а "Столичные новости" опублікували рецензію на Бриниха. Це, власне, і щодо тези про "відгуки на укрліт в російськомовних виданнях друкують неохоче". Аби поглядам самого видання на свою аудиторію не протирічило, НМСД
З Франком потішили -)))ггг
до слова - в неділю з'явилась нова передача на Першому - "Культурний фронт" з Юрієм Макаровим. Суть її я не вловив, але про книжки там є-) щонеділі о 21:00
а що за глянець?:)
Так, меа кульпа, Євгена Михайлова та Марину Бондаренко варто було б назвати поіменно, книжкових програм дійсно небагато. Щодо часу виходу програм - то вже зайве, він легко може змінитися. До ваших послуг безліч сайтів з програмами ТБ, хоча б ось цей http://tv.meta.ua/
Те ж зауваження можна поширити на назви конкретних видань. ГПУ може й відновила вихід. Але літературну сторінку на ній, наскільки мені відомо, скоротили ще раніше. Але, мабуть для противаги гарних і поганих новин, вже після написання цієї статті довідався про майбутній вихід глянсового "Книжкового журналу". Тобто практична користь від таких поіменних називань мала, довкілля змінюється швидше, я позначав лише можливі напрямки пошуку на тій підставі, що щось та в цій ніші завжди буде. Юзайте пошуківці і знайдете.
Не в статті, а в розмові з анонімним коментатором, не маю жодних причин не назвати хоча б список відомих мені видань, де публікували рецензії на україномовні книжки, в тому числі на мої. Якщо це зробити в статті, отакі ось темосісєчники одразу ж завалять запитаннями, чому когось не назвав.
Отож, у випадковому порядку, "Український тиждень", "Україна молода", "Дзеркало тижня", "Газета по-українськи" (?), "ШО", "Афіша", "XXL", "Друг читача", "Літературна Україна", "Київська русь", "Літакцент (паперовий)", "Наталі" тощо. Список суб'єктивний, неповний, приватний і так далі.
Дякую за інформацію про Радіо-Еру ФМ. Послухаю принагідно.
На презентаціях автор був. Меню ресторанів не зберігає, але відчуває, що зраз й про таке питатимуть.
ЗІ. Я ось намагаюсь зрозуміти ваш термін "колеги по Факту", і че є таким для мене, наприклад, Іван Франко. Тоді шукайте рецензій ще й у підручниках з укрліт.
Де читати рецензії на книжки, окрім Друга читача, я так і не зрозуміла. Чому автор посоромився вказати хоча б ті ЗМІ, які сам читає, і які пишуть про книжки? Суб*єктивізму в судженнях він явно не боїться. В статті мало даних. Можна було б вказати час виходу в ефір та ведучих книжкових програм. Документ плюс зараз називається просто "Документ". Програма про книжки є на радіо Ера-ФМ, її веде Марина Фіалко. Чи був автор хоч на одній презентації в кафе та ресторанах, незрозуміло. Російськомовна преса зовсім не залюбки рецензує україномовні видання, а дуже рідко. Забужко не є показником: якраз тут варто говорити про рецензії на Санченка чи його колег по Факту. Газета по-українськи відновила щоденний вихід.
Дякую, відправив листа.
Антоне.Дайте в приваті на Севамі,або damus194@i.ua
адресу чи а\с,на яку надіслати Вам мою останню книжку.
Головне, щоб не замало! Чорт, у мене непоказує УТ-1, шукаю добрих самаритян з телевізором.
Я, власне, вже виступив. Тепер хвилює, чи не наговорив зайвого :)
"У суботу, 29 листопада, о 17-45 на Першому національному телеканалі в програмі "Книги.UA" можна буде побачити нашого давнього дописувача, перспективного молодого письменника і просто цікаву людину - Антона Санченка! Усіх запрошую до перегляду!"http://www.gak .com.ua/
"...,а каравае іде".Успішного виступу на УТ.
Ні, в нас так само. Хотів цей смажений факт приберегти для якоїсь статті, але раз ти вже почав... Є в мене знайомий доктор філологічних наук, який не читає сучасної української літератури, бо йому від неї нудно. За буквальність не ручаюсь, але мотивація така: що нового й цікавого зможуть мені розповісти ці діти? Дійсно, час задуматися.
Але загальні відчуття, здається, в мене оптимістичніші. Моє оточення читає, можливо частіше вже з екрану, ніж з книжки, але регулярно й багато.
Мені здається, що головна проблема не в промоції, а у невеликій кількості людей, які читають книги. Україна стрімко робиться країною третього сорту, де людям цілком вистачає телевізора чи компьтерних ігр. Нещодавно проводив таке невеличке опитування серед викладачів провінційного вишу. Чесно зізналася, що за останній рік не прочитали жодної книги, окрім фахових, десь половина. Та, здається, інша половина брехала і навіть серед університеться викладачів книгі чекають в кращому випадку відсотків десять. У іншах верствах показник буде ще гірший. А коли людина не читає, то хоч добра промоція, а хоч ні, все дарма.
Це такий песемістичний погляд з провінції, може в столиці, чи великих містах усе інакше.
Владислав Івченко
нє, сприймати як неприховані лестощі О:)
"голова руху гніту молодих авторів" - оце вишуканий комплімент)) дякую, бо останнім часом почала побоюватись, що надто м"якотіла стала)))
"...сказав досвідчений голова руху гніту молодих авторів" )))
варто сприймати як тонко приховану похвалу )
навіть нема чого заперечити.. а шкода! сподіваюсь, молоді нахабні критики (вибачте за тавтологію) знайдуть:)
"Інтернет, мабуть, винесу в окрему статтю взагалі, настільки це велика й цікава тема" - чекаю з нетерпінням:)
якщо є варіанти, давайте:) зміним одразу ж:)
підібрати заголовок?:)
після друкарні - просто не розкриває суть і не дуже зацікавлює читача:)
Якийсь він занадто категоричний тепер. Я знаю, кому її мало, наприклад. Той, кому її мало, теж знає. Ваша думка зрозуміла, спрбую щось підібрати
Якщо ви не проти, я зміню заголовок:)
Так, дійшла, дуже дякуєм:)
Вже зареєструвався. До речі, я посилав в "Сумно" книгу, цікаво чи дійшла?
Владислав Івченко
та де вже більше, й так докладно)) то в руках треба тримати. я -- тримала:) дуже приємні відчуття;)
Владиславе, а чого Ви не реєструєтесь у нас?;)
О, ну другоє дєло. Список ваш абсолютно нормальний, якщо й неповний. Іще однією цікавою темою може бути, чи займаються видавництва піаром своїх авторів (тільки треба знову ж таки говорити про конкретні видавництва, якщо навіть список і неповний, інакше розмова не має сенсу). Можна звернути увагу на те, як відомі письменники рекомендують бездупльовим журналістам менш відомих, от, взяти б такий приклад, Забужко радить книги Санченка. (Я не Забужко, а журналіст, який отримав пораду)
Колеги по Факту - я-то маю на увазі сучасних письменників, яких видає Факт, і гиги, конєшно. Але в принципі щодо перевидань класики також є питання: де оцей нещасний недобиток, викладач провінційного вузу, може прочитати про перевидання Лесі Українки і теде? Матьшо ніде, якщо жаба душить інтернет прокласти.
Постійний доступ до хоч якоїсь інформації про книги є лише на Інтернеті, так що чекаю на статтю про це.