«Неймовірна історія» Олега Коцарева... Плюс пейджеризація літератури

До прози поетів я ставлюся з такою ж підозрою, як до співів танцюристів чи віршів солісток «Віагри». Нехай дарують мені поети, але що, крім підозри, може викликати сучасна їхня мода на продукування романів? Ну, не зовсім романів, для цього поетичній прозі зазвичай бракує як банальних обсягів, так і різноманітності сюжетних ліній, героїв, точок зору, антуражу тощо. На цьому тлі збірка таки оповідань Олега Коцарева «Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого» вже повинна була заінтригувати мене. Таки не роман. Уже оригінально.

Обкладинки

Васко Нуньєс де Кідрук та його «Мексиканські хроніки»

Читати «Мексиканські хроніки» Максима Кідрука я починав ще в інтернеті, прочитав декілька розділів, а поки збирався колись продовжити, автор прибрав тексти з сайту. Як потім виявилось, тому що надіслав рукопис на «Коронацію слова», де він і став лауреатом 2-ї премії. Вже те, що я шукав цю недочитану в мережі книжку, має свідчити на користь неї.

«Мед з дікалоном» - машина часу інженера Камаєва

Якби я писав передмову, я б неодмінно почав її зі слів, що заздрю тим читачам, які лише відкривають для себе історичну прозу Юрія Камаєва.

Літературна критика та промоція: є чи нема?

Останнім часом клавіатура, підключена до блогу одного шановного київського видавництва, потрапила до рук безвідповідальним особам, результатом чого стають не завжди стримані коментарі до критичних рецензій на книжки того видавництва. Все, що потрібно казати в таких випадках безвідповідальним особам, я вже сказав в тому самому місці, де було проявлено їхню безвідповідальність, і цей опус пишу не для того, щоб продовжувати суперечки ...

Бунт районки проти глянцевого журналу

Я знав, що буду писати цей відгук на книжечку «Івченко об’єднує Україну», ледь вона потрапила мені до рук. По-перше, оповідання цього автора я вже читав в Інтернеті і вони мені іноді подобалися...